Творець JavaScript-рантайма Bun Джарред Самнер опублікував довгоочікуваний із 9 травня технічний розбір міграції проєкту з Zig на Rust за допомогою 64 паралельних агентів Claude. Попри демонстрацію можливостей AI у перенесенні мільйона рядків коду, кейс оголив ключову проблему: потенційно десятки чи сотні тисяч доларів витрат на токени, потребу в рідкісній експертизі та невизначеність із подальшою підтримкою роблять такий підхід малодоступним для більшості компаній.

Міграція Bun на Rust за допомогою AI: технологічний прорив із дуже дорогим цінником

Що сталося

Джарред Самнер, автор JavaScript-рантайма Bun, описав довгоочікувану міграцію проєкту із Zig на Rust. За його словами, у процесі працювали десятки AI-агентів — фактично «64 Claude одночасно», які переписували код, перевіряли одне одного, запускали тести й проходили кілька раундів правок.

Історія виглядає як демонстрація майбутнього розробки: мільйон рядків коду переїхав на іншу системну мову за допомогою штучного інтелекту. Але за ефектною картинкою стоїть питання, яке для бізнесу важливіше за сам факт міграції: скільки це коштувало і хто тепер відповідатиме за підтримку?

Економіка експерименту

Самнер не назвав суму витрат на API, і це показово. Переписати мільйон рядків системного коду — не те саме, що згенерувати простий вебсервіс. Zig і Rust вимагають точності: помилки в пам’яті, потоках чи низькорівневих викликах можуть дорого коштувати в продакшені.

Якщо десятки агентів виконували сотні ітерацій із великим контекстом, рахунок легко міг піти на мільярди токенів. Для венчурного стартапу це може бути частиною маркетингу й R&D. Для звичайної компанії — бюджет, співмірний із річною вартістю команди інженерів.

Експертиза дорожча за модель

AI не працював сам по собі. Щоб керувати такою системою, потрібен фахівець, який розуміє Bun, Zig, Rust і поведінку великих мовних моделей. Це не «prompt engineer» після короткого курсу, а рідкісний інженер високого рівня.

Тобто компанія платить двічі: за дорогі моделі та за людину, здатну змусити їх не ламати архітектуру.

Головний ризик — підтримка

Навіть якщо код компілюється і проходить тести, залишається проблема супроводу. AI може механічно перенести підходи Zig у Rust, створивши неідіоматичний код. Він працюватиме сьогодні, але може стати пасткою під час рефакторингу, оновлення компілятора чи інтеграції бібліотек.

Команда успадковує не лише код, а й невидимі рішення без чіткого пояснення «чому саме так».

Висновок

Кейс Bun — сильна демонстрація можливостей AI і майстерності Самнера. Але це радше дорогий експеримент, ніж новий стандарт індустрії. Поки бізнес не розв’яже проблему вартості, експертизи та довгострокової підтримки, масові AI-міграції залишаться інструментом для небагатьох.